Принимая во внимание все обстоятельства и факторы, которые берут участие в становлении агрессивного поведения у подростков, можно предупредить или ограничить проявление агрессивного поведения. Это будет способствовать уменьшению антисоциальных поступков, которые доставляют столько беспокойства родителям, педагогам и самому подростку.

Агресивні підлітки, при всій відмінності їх особових характеристик і особливостей поведінки, відрізняються деякими загальними рисами. До таких рис відноситься бідність ціннісних орієнтацій, їх примітивність, відсутність захоплень, вузькість і нестійкість інтересів. У цих дітей, як правило, низький рівень інтелектуального розвитку, підвищена навіюваність, копіювання, недорозвиненість етичних уявлень. Їм властива емоційна грубість, озлобленість, як проти однолітків, так і проти навколишніх дорослих. У таких підлітків спостерігається крайня самооцінка (або максимально позитивна, або максимально негативна), підвищена тривожність, страх перед широкими соціальними контактами, егоцентризм, невміння знаходити вихід з важких ситуацій, переважання захисних механізмів над іншими механізмами, регулюючими поведінку. Разом з тим серед агресивних підлітків зустрічаються і діти добре інтелектуально і соціально розвинені. У них агресивність виступає засобом підняття престижу, демонстрація своєї самостійності, дорослості.

Хобі - це життєве захоплення людини (тимчасове, або постійне), яким їй хочеться займатись, не шкодуючи часу та сил. Хобі нам може розповісти про те, до чого тягне людину, які в неї „таргани в голові” та навіть про те, які в людини найважливіші проблеми на даний момент. А захоплення в підлітків і різноманітні, і відносно обмежені.

Почуття гумору у дітей свідчить про проходження певної стадії розвитку. Так, люблячій мамі здається, що її синок чи донечка усміхалися вже при народженні. Проте насправді усміхатися діти починають місяці в три-чотири. Коли матуся цілує малюка або тато піднімає його до самої стелі, або бабуся лоскоче п’ятку, то задоволення, яке відчуває дитина, виражається у сміхові. Тобто у такому віці сміх не є відповіддю на щось справді смішне, це просто реакція на приємні відчуття.

Над цим питанням замислюються все частіше і педагоги і батьки і науковці.

З кожним роком діти все більш втрачають зацікавленість до навчання. Начебто і створюється багато для   навчання. А причина проблеми проста - дитина не розуміє, навіщо їй це потрібно. Тобто немає мотивації. 

      Досліджуючи причини проблемної дитячої поведінки, спеціалісти виділяють агресивну направленість не тільки в діях, ай у словах, коли словом можна образити, принизити, висміяти.

Індивідуальна історія розвитку кожного починається серед найдорожчих людей, у сім'ї. «Кожна людина — завжди чиясь дитина» — говорив великий Бомарше. Різноманітні впливи, яких зазнає дитина від членів сім’ї — людей різного віку, статі, звичок, повсякденно позначаються на формуванні її . почуттів, уявлень та поведінкових вчинків, виховання відбувається щомиті, постійно — вчинками, інтонацією, словами, жестами і, навіть, мовчанням. Модель сімейних стосунків ,у яких проживає дитина , серйозно впливає на формування її важливих моральних якостей, рис характеру, індивідуальних способів поведінки, інтересів і став першоосновою «яскравого, неповторного» життя і діяльності.

Дослідження науковців свідчать, що почуття, сформовані в ранньому дитинстві, в подальшому житті переносяться на інші об'єкти та інших людей, наділяючи кожного особливим стилем спілкування та поведінкою. Якщо дитина - дошкільник розвивається відповідно до встановлених вікових норм, то на її «проблемність» впливають ті моделі поведінки, які вона наслідує у найближчих та найрідніших людей. Психологічна практика засвідчує, що батьки, як правило, реагують на негативну поведінку дитини роздратуванням, образою, гнівом або відчаєм, тобто так, як і передбачає дитина. Отже, утворюється замкнуте коло проблем.