Проблема дезадаптації дітей підліткового віку, як одна із причин виникнення неврозу.

Проблема дезадаптації підлітків одна із причин виникнення неврозу. Для багатьох дітей адаптація в нових умовах є складним випробуванням. Дитина стикається з проблемами, які не в силах вирішити сама. В результаті у неї можуть виникнути шкільні неврози. Аналізуючи зниження успішності в 10-х класах, ми прийшли до думки про необхідність перехідного, адаптаційного періоду не лише для першокласників, але і для 10-х класів, що вчаться, адже ці "школярі із стажем" знаходяться тепер в нових умовах (нова система знань).

Незалежно від того, яким чином починається навчальний рік в школі, процес адаптації так чи інакше йде. Питання тільки в тому, скільки часу піде у дитини та вчителя на нього, і наскільки цей процес буде ефективний. Тому, сенс адаптаційного періоду у школі полягає у тому, щоб зробити природний процес адаптації інтенсивнішим. Г. А. Цукерман називає цей період своєрідною ініціацією у новий вік, у нову систему стосунків з дорослим, однолітком і самим собою.

У юності особливо зростає необхідність у визнанні та захищеності, потреба в спілкуванні і, одночасно, у відособленні. Спілкуючись з людьми, хлопці та дівчата відчувають потребу у знаходженні своєї позиції у їхньому середовищі, свого "Я". Тому особливе задоволення у юності приносить можливість зануритися у себе, досліджувати свої думки, почуття, вчинки. Крім того, важливою соціальною потребою цього віку є потреба у пошуковій активності, у самовизначенні, у побудові життєвих перспектив. Відповідно, через увесь зміст адаптаційного періоду, по нашому задуму, проходить ідея самопізнання та самовизначення у життєвих цінностях та сенсах, у власних очікуваннях на перспективу, у поданні образу "Я" (як на власні очі, так і очима інших).

Шкільна дезадаптація являє собою неможливість навчання й адекватної взаємодії дитини з оточенням в умовах, які існують в індивідуальному мікросоціальному середовищі. Найбільш часто шкільна дезадаптація проявляється у неможливості навчання дитини за програмою, адекватною його здібностям, а також у порушеннях поведінки, що не відповідає прийнятим дисциплінарним нормам.

Шкільна дезадаптація являє собою складне вторинне соціально-особистісне явище, що є результатом порушеної взаємодії особистості школяра й середовища. Роль факторів грають особливості психологічного клімату у педагогічному колективі, особистісні характеристики вчителів, адміністрації й персоналу школи, психогігієнічні фактори навчального процесу, взаємини у родині, психічне здоров'я батьків школяра, між персональні відносини у середовищі однолітків і т.п.

Будь-який з перерахованих факторів може створювати передумови для виникнення шкільної дезадаптації, але центральне місце у її поведінці все-таки має психічний фактор - особливості особистості дитини у всьому їхньому різноманітті у процесі становлення й взаємодії з середовищем.

У походженні шкільної дезадаптації ніколи не бере участь один ізольований із причинних факторів. Шкільна дезадаптація є результатом впливу всього комплексу факторів, причому, зазначені фактори не тільки де компенсують підлітка, але й патологічно взаємодіють один з одним. Так, наприклад, при зниженні успішності й порушенні дисципліни у школі, обумовлених стертим депресивним станом, виникає ситуація осудження учня вчителями. У щоденнику з'являються "двійки", зауваження про те, що підліток прогулює й грубить педагогам; у школу викликаються батьки; підлітка "розбирають" на педраді, загрожують виключити зі школи. Батьки починають сваритися між собою, не маючи єдиної установки відносно виховання дитини й не розуміючи щирої причини змін його успішності й поводження. Батько жорстоко карає дитину, часом починає випивати, відгороджується або зовсім йде з родини, у зв'язку із чим у матері виникають невротичні й депресивні розлади. Матеріальне благополуччя родини погіршується.

Тим часом, неспроможний, незрозумілий, нездатний учитися й змінити ситуацію підліток починає прогулювати заняття, рано або пізно приходить в асоціальну компанію, що його охоче приймає й, як здається підліткові, розуміє. У пошуках хоча б тимчасового полегшення свого щиросердечного стану підліток починає курити, випивати, пробує наркотики, а надалі зовсім припиняє відвідувати школу. Тим часом його положення в родині стає усе більш й більш важким. Школа в цих випадках безжалісно відкидає неугодного учня, так і не розібравшись у суті його проблем.

У популярно викладеної тут типової, "модельної", ситуації взаємодіють всі фактори: шкільний, сімейний, зовнішній, соматичний, психічний. Саме останній - психічний (у цьому випадку депресія) - становить тут основну, хоча й не єдину, основу шкільної дезадаптації, з відсутністю якої усі інші фактори значною мірою втрачають свою руйнівну силу. Активні, цілеспрямовані, емоційно врівноважені, товариські особистості у будь-якому віці здатні протистояти негативним впливам і, як правило, при будь-яких обставинах залишаються адаптованими у мікросоціальному середовищі.

Депресивні ідеаторні розлади проявляються у сповільненості мислення, труднощах або неможливості осмислення й запам'ятовування навчального матеріалу, відмові від ситуацій з необхідною розумовою напругою. Депресивні школярі усе більше часу витрачають на готування домашніх завдань, зв'язуючи це в основному з ускладненням навчальної програми. Стрімке падіння успішності при збереженні колишнього рівня домагань, у загальному відповідним природним здатностям дитини або підлітка, веде спочатку до тривалого просиджування за уроками, виконання яких уже не приносить задоволення, а, навпроти, супроводжується роздратуванням і люттю.

При відсутності успіхів від посилених занять підліток надалі прагне уникнути ситуацій, що контролюють якість досягнень, тайкома пропускає деякі уроки, контрольні, а потім і зовсім припиняє відвідувати школу.

Батьки, педагоги, однокласники, дійсно, не можуть пояснити зміни характеру підлітка й падіння його успішності, розцінюючи ці прояви як лінь, розпещеність, розбещеність або знаходячи цьому причини у сварці із приятелями, впливі вулиці, дурної компанії. Відповідно, найближче оточення, у тому числі рідні, до такого підлітка підходять із дисциплінарними мірками - вимогами, осудженнями, стягненнями, покараннями, часом публічними й дуже жорстокими.

Уражений, незрозумілий, зневірений що-небудь змінити у своєму житті, підліток реагує на всі зауваження у своєї адресу брутальністю, різкістю, словесною, а іноді й фізичною агресією, яке призводить до розвитку неврозу у підлітка. Він стає конфліктним, забіякуватим, зарозумілим і нетерпимим. У родині він потайливий, ворожий, особливо до того з батьків, хто проявляє більшу жорстокість і прямолінійність. Опозиційність, негативізм, заперечення авторитетів у цих випадках виступають у перебільшеній, гротескній формі. Можливі різного роду істероформні стани, демонстративні спроби самогубства, відходи з будинку й бродяжництво.

Пропускаючи школу, такий підліток часто зіштовхується з асоціальною компанією, що стає для нього своєрідним притулком і захистом від вимог школи й родини. У пошуках полегшення свого стану, теперішньої радості він пробує курити, вживає алкоголь, наркотичні й токсичні речовини, що, як правило, не приносить помітного поліпшення стану, а, навпроти, збільшує його.

Таким чином, механізми соціальної дезадаптації, в основі якої лежать депресивні розлади,що можуть стати причиною розвитку стійкого неврозу у підлітка надзвичайно різноманітні й обумовлені всім спектром соціальних, психічних і соматичних факторів, що перебувають у тісному взаємозв'язку.