Давайте розберемо причини агресивної поведінки у дітей і підлітків.
Більшість наукових дискусій зводяться до питання про джерело агресії і насильства в суспільстві і про те, чи є воно властивим людській природі або його причини спочатку закладені в пристрої суспільства. Агресивна поведінка обумовлена соціальними зв'язками і стосунками. Агресія може виражатися в різноманітних формах і проявах і мати прихований, відкритий, індивідуальний або груповий характер.
На агресивну поведінку дітей впливає комплекс чинників:
персональні чинники (низький рівень виховання, неадекватна занижена самооцінка, зловживання алкоголем, наркотиками, комп'ютерними іграми, готовність до ризику, обмежене відчуття самозбереження);
поведінкові чинники (поведінка, що створює перешкоди для тих, що оточують, вандалізм, безцільне проведення часу, прогули і слабка успішність в школі, ранні сексуальні контакти, приводи в міліцію і рання судимість);
соціальні чинники (культ насильства в суспільстві, вплив ЗМІ, поведінка батьків, що відхиляється, низький соціально-економічний статус сім'ї, залежність від соціальної допомоги, зміна вихователів (вітчим, мачуха), сімейне і сексуальне насильство, друзі з поведінкою, що відхиляється).
Внутрісімейні конфлікти (розлучення батьків, поява іншої дитини в сім'ї, завищені вимоги до успішності, які не завжди відповідають здібностям і можливостям дитини). Діти з неблагополучних сімей мають більше шансів стати правопорушниками, ніж діти, виховані в благополучних сім'ях. Гіперопіка або байдужість з боку батьків також можуть спровокувати агресивну поведінку у дитяти.
Особисті проблеми (настання фази статевого дозрівання і пов'язані з цим проблеми фізіологічного і психологічного характеру). Незадоволеність власною зовнішністю, неадекватне сприйняття з боку дорослих: Я дорослий, а Вони поводяться зі мною як з дитям. Розвиток критичного мислення дозволяє підліткові ставити під сумнів вчинки дорослих, протестувати проти їх моралі. Проблеми з успішністю і приклеювання ярликів (вчителі і батьки говорять, що дитина непоправна, погано вихована або дурна). Для неуспішних учнів агресивна поведінка є одним із засобів, за допомогою яких вони компенсують свою неуспішність.
Соціальні причини (культ насильства, що сформувався в суспільстві, вплив ЗМІ, переповнені класи, роздратування і втома від школи).
Як найбільш типові для підлітків способи поведінки А. Бандура і Р. Уолтерс описують "пасивну меланхолію" і "агресивний самозахист". Статус агресора і жертви можуть швидко мінятися або переходити з одного в іншій.
І. А. Фурманов вважає, що агресивна поведінка підлітка, як правило, буває спрямована проти дорослих і родичів. Вона виражається у ворожості, словесній лайці, нахабстві, непокірності і негативізмі, постійній брехні, прогулах і вандалізмі.
У багатьох з цих дітей порушуються соціальні зв'язки, що виявляється в неможливості встановити нормальні контакти з однолітками. Такі діти можуть бути аутичними і триматися ізольовано. Для більшості дітей, віднесених до агресивного одиночного типа, властива низька самооцінка, хоча вони інколи проектують образ жорстокості. Їх егоцентризм виявляється в готовності маніпулювати іншими в свою користь, без щонайменшої спроби добитися взаємності. Рідко переживають почуття провини або розкаяння совісті за свою бездушну поведінку і прагнуть звинуватити інших. Їх недостатня соціабільність виявляється в надмірній агресивності майже у всіх соціальних аспектах і в недостатності сексуального гальмування. Таких дітей часто карають. На жаль, подібні покарання майже завжди підсилюють вираження люті, замість того, щоб сприяти вирішенню проблеми.
Окрім агресивного порушення одиночного типа І. А. Фурманов виділяє групового агресивного типа. Характерною домінуючою особливістю є агресивна поведінка, що виявляється в основному у вигляді групової активності в компанії однолітків зазвичай зовні дома. Важливою характеристикою такої поведінки є значний вплив групи однолітків на вчинки підлітків і їх надзвичайна потреба в необхідності бути членом групи. Істотною особливістю порушення поведінки з непокірністю і неслухняністю є зухвала поведінка з негативізмом, ворожістю, часто спрямована проти батьків або викладачів. Діагностичними критеріями для такого типа порушень поведінки є: імпульсна, дратівливість, відкритий або прихований опір вимогам тих, що оточують, образливість і підозрілість, недоброзичливість і мстивість.
Психологами доведено, що у агресивної дитини є порушення в області сприйняття. Дані порушення тим більше виражені, чим неоднозначно конфліктна ситуація (коли неясно, створена вона ненавмисно або навмисно). Агресивні діти схильні приписувати тим, що оточують погані наміри, а неагресивні – бачать в їх діях результат власної помилки. До недостатності когнітивних (пізнавальних) процесів відносять: нездатність до эмпатії, обмеженість можливих стратегій подолання конфліктів, фокусування на кінцевій меті замість обдумування проміжних кроків, а також недостатній рівень самоконтролю.
Агресивна поведінка, яка спрямована проти однолітків, зустрічається набагато частіше, ніж проти дорослих. По-перше з однолітками дитина стикається щодня. По-друге, будучи слабким сам, він шукає жертву свідомо слабкіше за себе, що взагалі властиве для тих, хто бажає самоутверджуватися. Хлопчики-агресори домінантні. Дівчатка-агресори непомітні і виверткі. Вони висміюють, жартують, маніпулюють довкола подруг, ширять чутки і підбурюють інших дітей проти персони, яка їм не подобається.
Конфлікти між дітьми виникають не лише в ситуації конкуренції і боротьби за лідерство, але і некомпетентних дій або оцінок педагогів. Прояв агресивності в підлітковому віці головним чином залежить від реакції і відношення батьків і значущих дорослих до тих або інших форм поведінки. Якщо батьки і педагоги не помічають або відносяться терпимо до будь-яких проявів агресії, то в результаті виникають символічні форми агресії, такі як упертість, дратівливість, злість, вандалізм і інші види опору.
Біля витоків проблем агресивної поведінки підлітків в 80% випадків лежать труднощі, пов'язані з неуспішністю його в ученні, проблемна сім'я і учбовий заклад є зоною риски, місцем передачі негативного соціального досвіду для значної кількості хлопців.
Крайньою екстремальною формою фізичної агресії, яка спрямована проти індивідуумів з метою спричинення ним фізичного і психічного збитку являється насильство, як його характеризує німецький вчений С. Хайтмайер.
Всі вчинки, які викликані агресивною поведінкою, носять відбиток насильства, тиску, натиску.

Пам'ятка для педагогів і адміністрації
Агресор
на уроці постійно привертає до себе увагу, вступає в сперечання при отриманні негативної відмітки, запальний і грубий;
маніпулює довкола друзів і знайомих, багато дітей його бояться або підлабузнюються перед ним;
може брехати або шахраювати, щоб уникнути відповідальності за свої дії;
не може приборкати свою вдачу так, як це уміють робити його ровесники;
прогулює заняття, часто буває в компанії однолітків з інших шкіл, районів;
входить до складу невеликої девіантної групи, що тероризує клас;
спекулює на нерозумінні, ворожому соціумі, уникає суспільно корисної діяльності, оскільки це може тлумачити як ознака слабкості.
Аутсайдер
на уроках поводиться потайливо, боязливо, коли відповідає, в класі починає розповсюджуватися шум, перешкоди, коментарі;
його ображають, дратують, дають образливі прізвиська, на агресивні дії інших хлопців прагне відбутися жартами, втекти;
як правило, потенційними жертвами агресії є фізично слабкі, неспортивні хлопці, дівчатка, які одягаються бідніше за своїх одноліток;
добре ладнають з викладачами і погано з однолітками;
спізнюються на початок занять або пізно покидають учбовий заклад;
під час групових занять, ігор його ігнорують або вибирають останнім.
Освіта підлітків, можливість отримання ними мінімальних психологічних знань в найбільш значущих і важливих для них областях має велике значення. Це пов'язано з тим, що причини багатьох асоціальних вчинків часто криються в елементарному незнанні і нерозумінні тієї шкоди, небезпеці, яку може нанести собі підліток. Пошана, зацікавленість миром підлітка, залучення підлітків до активного соціального життя, групова робота підвищують самооцінку, дозволяють відпрацьовувати соціальні навики, розвивають навики упевненої поведінки.