Депресивний синдром супроводжується зниженим, подавленим настроєм, інтелектуальною й моторною загальмованістю. Відзначається гнітюча, безпросвітна нудьга. Нерідко депресія відчувається не тільки як щиросердечний біль, але й супроводжується фізичними тяжкими відчуттями (вітальна туга): неприємним відчуттям в епігастральній області, важкістю або болями в області серця. Все навколишнє сприймається в темному світлі; враження, що доставляли раніше задоволення, представляються не маючими ніякого змісту, що втратили актуальність. Минуле розглядається як ланцюг помилок. У пам'яті спливають і переоцінюються колишні образи, нещастя, неправильні вчинки. Сьогодення й майбутнє бачаться похмурими й безвихідними. Прагнення до діяльності відсутнє. Для поводження в стані депресії характерні сповільненість, безініціативність, швидка стомлюваність. Все це приводить до різкого падіння продуктивності. 

         Депресія - болісний стан. У цей період потяга, мотиви, вольова активність різко знижуються, що позбавляє людину можливості на щось обпертися, намацати ґрунт під ногами, щоб вирватися із затяжної щиросердечної кризи. Для депресії характерні постійні спогади про важкі події минулого, думки про власну відповідальність за всі лиха, що відбулися як із самою людиною, так і з його близькими. Він випробовує відчуття провини не тільки за реальні вчинки, але й за те, що не здійснилося через його невтручання. Це сполучається з відчуттям власної нікчемності, безпорадності перед особою життєвих труднощів, почуттям безперспективності й даремності будь-яких зусиль. Самооцінка різко знижується. Змінюється також суб'єктивне сприйняття часу. Воно тече болісно довго, підсилюючи почуття туги, розпач. Деякі люди загострено усвідомлюють свій щиросердечний стан, але найчастіше це не відбувається. Вони, як правило, не схильні до самоаналізу, обвинуваченню себе, не замислюються із приводу причин своїх невдач. Їм навіть не властиво те характерне вираження особи, що типово для людей, що страждають депресією.

         З урахуванням особливостей клінічної картини дитячу депресію підрозділяють на кілька видів. 

1. Проста депресія характеризується слабко диференційованим зниженим настроєм з перевагою смутку й суму, що супроводжується зниженою самооцінкою й песимістичною оцінкою сьогодення й майбутнього, без значної моторної й ідеаторної загальмованості. Діти й підлітки із простою депресією мляві, подавлені, безрадісні, скаржаться на нудьгу, бажання плакати без причини. Приємні події не викликають живої емоційної реакції, у той же час незначні зовнішні негативні фактори викликають значне погіршення самопочуття й настрою.

2. Тужлива депресія характеризується сполученням меланхолійного афекту й ідеаторної та моторної загальмованісті, депресивними маячними ідеями самозвинувачення й самознищення. Хворі випробовують почуття нестерпного щиросердечного болю, локалізованого за грудиною, в області серця, іноді в правій стороні грудей або в епігастрії; сьогодення, минуле й майбутнє сприймаються в похмурих тонах; ні іграшки, ні заняття, ні розваги не викликають радості й задоволення. Діти скаржаться на почуття безвихідності, важкість, болі або неприємні відчуття в різних частинах тіла, «поглупіння», втрату пам'яті, неможливість зосередитися. При цьому діти до 10-12-літнього віку рідко визначають свій настрій як тужливий, позначаючи його як смутний, сумний, нудний, нестерпний.

При тужливій депресії відзначається зміна всього вигляду дитини: змарнілі, схудлі, із землистими кольорами обличчя, синявим під очами, діти ходять дрібними, що шаркають кроками, дивлячись у підлогу, зсутулившись. Нерідко відзначаються ознаки інтоксикації: запечені губи, запах з рота, підвищення температури. Скарги обмежуються стереотипним, лаконічним повторенням тих самих виражень, супроводжуються млявою жестикуляцією, одноманітною сумною мімікою, слізьми. 

3. Тривожна депресія виражається відчуттям внутрішньої напруженості, занепокоєння, безпричинної, беззмістовної тривоги, при яких часом відзначаються тривожні побоювання конкретного характеру. Для депресії цього типу характерні рухове занепокоєння, нестійкість, прагнення до постійної зміни місця, посилення тривоги й психомоторного збудження у вечірній і нічний час, безсоння. Виражена тривога приводить до порушення аж до рухової бури з безцільним, нецілеспрямованим, невтримним стереотипним рухом. 

4. Боязка депресія – депресивний стан з переважним афектом страху. Страх на тлі депресії виступає як характерний для дитячого віку розлад, універсальна форма реагування, що проявляється в перебільшеному виді й надає депресії в цілому боязкий відтінок. Боязкі депресії в основному властиві дітям дошкільного й молодшого шкільного віку й стають більше рідкими в пубертаті. Повторні депресії найчастіше втрачають властивий дитячому віку боязкий відтінок і носять характер тривожних, тужливих, дисфоричних або адинамічних.

         Депресії цього типу характеризуються занепокоєнням, відчуттям навислої погрози з конкретним страхом за своє або близьких життя й здоров'я. Найвищої виразності страх досягає ввечері й уночі, супроводжується порушенням засипання, переривчастістю сну, що лякають сновидіннями, ілюзіями, а іноді й галюцинаціями: у маленьких дітей частіше зоровими, у старших - елементарними слуховими.

5. Слізлива депресія – депресивний стан, особливо притаманний дітям дошкільного віку, для якого характерний плач із рясними слізьми, що виникає по будь-якому незначному приводу або безпричинно. Плач носить характер то майже постійного пхикання, ниття, примхливості, то готовності до плачу з епізодичними тривалими риданнями, голосіннями й лементом. При цьому скарги на зниження настрою відсутні або не можуть бути висловлені маленькою дитиною. 

6. Дисфорична депресія відрізняється превалюванням атипічного злісного афекту з невдоволенням навколишністю, дратівливістю, запальністю, що часом приводить до спалахів люті й агресії із прагненням до руйнування. Домінуючим в дисфоричній депресії є не стільки переживання власної неспроможності, скільки відчуття несправедливо нанесеної образи, недооцінки навколишністі, занедбаності, тобто у своїх невдачах діти схильні винити оточення, що супроводжується опозиційною, зухвалою поведінкою, брутальністю, бійками, антидисциплінарними вчинками, відходами з будинку. 

7. Ступорозна депресія - депресивний стан, що характеризується крайнім ступенем моторної й ідеаторної загальмованості; часом сягаючого стану повної нерухомості зі слабістю або відсутністю реакції на навколишнє, припиненням мовного контакту, відмовою від їжі й тимчасовим припиненням у розвитку або навіть регресом поводження й навичок. Властиво афективні розлади в цих випадках в основному представлені тривогою або страхом, присутність яких стає очевидним при чергуванні ступорозних розладів із психомоторним збудженням або тільки після появи контакту із хворим при ослабленні депресивного стану.

8. Депресія із психопатоподібними розладами - депресивний стан, у якому розлади, що імітують патологію характеру (брутальність, зухвалість, злостивість, агресивність, опозиційність, підвищена збудливість, деспотизм,  істероідність і т.д.), виступають у сполученні з поведінковими порушеннями: пропусками занять, відмовою від відвідування школи, бійками, антидисциплінарними вчинками, відходами, бродяжництвом, уживанням наркотичних речовин, ранніми сексуальними зв'язками, а іноді й кримінальними діями.

9. Адинамічна депресія - депресивний стан, у якому на перший план виступають розлади енергії: зниження спонукань, безсилля, млявість, лінь, слабість емоційного відгуку при суб'єктивно слабкому відчутті зниженого настрою. У найбільш легких випадках адинамічна депресія обмежується скаргами на постійну утому, стомлення, небажання приступитися до занять і навіть гри, вгасання інтересів. Адинамічна депресія супроводжується повільністю й бездіяльністю, хоча ідеаторна й моторна загальмованість відсутні або є мінімальними. Хворі, в основному, не відзначають утруднень у русі, можуть швидко ходити й бігати, але відсутнє бажання грати, займатися спортом, виходити на вулицю. Зниження продуктивності в навчанні виникає через труднощі уключения в роботу, слабості концентрації й нетривалості активної уваги, хоча при контролі й стимуляції з боку дорослих дитина виконує завдання, досить добре засвоює навчальний матеріал, а зниження успішності є дуже незначним. 

10. Астеноподобна депресія характеризується насамперед стомлюваністю, виснаженістю, дратівливістю й гіпертензією (нестерпністю яскравого світла, голосних звуків), у зв'язку із чим депресивний стан має певні подібності із астенічним синдромом. При астеноподібній депресії хворі часто скаржаться на млявість, слабість, утому, нестерпність навчальних навантажень, шуму, яскравого світла, уразливість, плаксивість, головні болі, вага у всьому тілі, неприємні тілесні відчуття, загальне нездужання, зниження пам'яті.

11. Ступидна депресія - депресивний стан, у якому переважною є ідеаторна загальмованість при відсутності або слабкій виразності гальмування в сфері моторики й стертості депресивного настрою. У школярів при депресії цього типу відзначається різке падіння успішності, пов'язане із втратою здатності до сприйняття нових відомостей, суб'єктивним відчуттям втрати пам'яті, утрудненості до відтворення нового матеріалу й зосередження уваги.

13. Анестенічна депресія - депресивний стан, що протікає з перевагою anaestesia psychica dolorosa - психічної анестезії, відчуттям хворобливої нечутливості, відсутності любові до близьких, втратою почуттів радості, суму, страху, зникненням можливості співпереживання, жалю, емоційного резонансу, що супроводжуються болісним переживанням своєї емоційної зміненості. 

14. Соматизована (маскована, вегетативна, ларвирувана) депресія - депресивний симптомокомплекс, у якому домінує та або інша малосимптомна або поліморфна, соматовегетативна симптоматика, що імітує первинну соматичну патологію, що маскує властиво депресивні прояви, які проте завжди присутні й можуть бути виявлені. У переважній більшості випадків діти з манифесною соматизованою депресією оглядаються психіатром тільки після клінічного демаскування депресії або виникнення повторних патологічних станів з виразним депресивним афектом.